Нині компанія займається зведенням фортифікаційних споруд у містах та проєктами відбудови. Окрім того, на час воєнного стану для всіх клієнтів, інвесторів і мешканців будинків SAGA Development призупинили платежі за придбані квартири та скасували штрафи та пеню на цей період.
Андрій Вавриш, керівник SAGA Development, розмовляє з Forbes у своєму автомобілі, поки минає черговий блокпост. У спеціальному воєнному випуску Андрій ділиться власними відкриттями про людей та війну, а також своїм баченням відбудови держави.
Наразі ми маємо проєкти лише в Києві та Одесі – в обох містах є висока ймовірність військового конфлікту, тому більшість проєктів зупинились. На території Києва ринок повністю стоїть: тут більше немає поняття ціни й вартості, принаймні зараз. На даному етапі не зрозуміло, як будуть розвиватись події, тому неможливо побудувати логічний прогноз. Те, що ми маємо робити зараз, – використовувати власну експертизу у проведенні комплексних будівельних робіт та проєктуванні відновлення країни.
Величезна кількість людей переселяється. Регіони, які не були лідерами в економічному сенсі, зараз стають місцями для приймання внутрішньо переміщеного населення. Це означає, що ці регіони потребуватимуть кваліфікацій і компетентних спеціалістів, які могли б сприяти процесу розподілення населення. Ми вже намагаємося активно цим займатись.
Є й закордонні проєкти – вже маємо кілька замовлень. Деякі з них відбуваються досить цікаво: одна велика компанія запропонувала нам замовлення й попросила назвати суму за роботу. Ми озвучуємо певну цифру, а вони кажуть: «Ми потроюємо, працюйте». Це їхній спосіб підтримати нас, українських учасників ринку.
З перших днів війни ми зайнялись зведенням фортифікаційних споруд, бо добре розуміли, яким чином можна захистити міста від нового вторгнення. Це вимагало негайної реакції й великої консолідації зусиль, ресурсів, виконавців. Лише недавно у мене, як і у багатьох з нашої команди, був перший вихідний за цей час. Хочеться окремо відзначити сприяння Київських обласних та державних адміністрацій – їхні співробітники зараз невтомно працюють.
Спорудження фортифікацій зараз – це найшвидший спосіб зберегти життя та призупинити просування військових дій вглиб країни. Незважаючи на стан речей, наша експертиза зараз необхідна, і ми бачимо, як ці знання працюють на практиці. Про самі об’єкти розповісти не можемо – але це сотні захисних споруд.
Перше, що хочу підкреслити, – ми не маємо чекати якогось визначального моменту. Неправильно сприймати історію в очікуванні події, яка щось має змінити. Ми повинні діяти в поточних умовах точно так само, як за будь‐яких інших умов. Є міста і ринки, де щось працює. Є замовники, в яких є потреба прямо зараз.
Відбудова – це не просто встановити коробку. Сюди входить й забезпечення повноцінної інфраструктури, мереж, соціальної інтеграції.
Варто згадати, що після Чорнобильської катастрофи усі, хто покинув небезпечну зону, оселились не в одному чи двох містах, а розподілилися у величезній кількості містечок і сіл. Саме це стало поштовхом розбудови інфраструктури цих селищ. Тому гармонійне і збалансоване переселення – це не менш важливе завдання, ніж саме будівництво об’єктів.
Головне завдання зараз – пошук найкращого рішення для розселення людей. Треба вивчити потенційні можливості, адже в кожного міста різний запас стійкості для таких ситуацій. Це має бути предметом якісного аналізу й експертного виконання.
Містобудівне проєктування – це зона нашої експертності. Ми завжди таким чином підходили до проєктів. Зараз ця експертиза необхідна, бо переселення має відбутись так, щоб покращити міста, а не створити в них додаткові проблеми.
Зараз усім потрібно згуртуватися, а це не так просто.
Непросто зберегти виробничі потужності, виконати обсяг робіт, дотриматися кошторису, зберегти належну якість.
Але це не настільки критично. Світ переживав такі ситуації, вони підлягають виправленню. З цим можна буде жити. Це можна буде пережити. Ми свої зобов’язання виконаємо. Аби війна закінчилась, а все інше – вирішиться.
Головне для нас – забезпечувати й підтримувати один одного, допомагати тим, кому складніше. Люди – це наше багатство. Це теж відкриття війни – є люди, які дивують, радують або розчаровують. Війна – це час правди й час чистоти. Це стосується і сім’ї, і бізнесу, і дружби. Я щиро здивований нашими людьми. Ми спостерігаємо сотні вчинків, які не просто надихають, а здаються неймовірними за цих обставин. Хтось пішов в армію, хтось – на передову, хтось допомагає та підтримує, дає поради, завдяки яким легше боротися.
Коли ми будуємо фортифікаційні споруди, це – потенційно небезпечна зона для атаки. Але приходить дідусь і каже: «Робіть у мене на городі, бо тут земля краща, і хлопці будуть менше хворіти». Коли нам пропонують чай та їжу при зведенні блокпостів. Коли гроші вже не мають значення, бо обмінюємо мішки на блоки, а пісок на протитанкові їжаки. Коли я приходжу до працівників, щоб роздати заробітну платню, а чверть команди каже: «Я не візьму гроші – зароблю після цього». Коли щодня телефонують спитати, чи все добре. Це справжні вчинки, і таких історій дуже багато.
Все те, що зараз відбувається, – саме про людей. Це найкраще відкриття. Цінності дійсно працюють.
Ми – прекрасний народ. Я і раніше пишався тим, що я українець. Але те, як ми сприймаємо спільну біду, – просто вражає. Я не радий тому, що відбувається. Але я радий, що історія SAGA матиме сторінки про всі ці вчинки та прояви людяності. Цими нитками перешита вся країна – я не уявляю собі такого в іншому місці.
Коли я навчався в академії, головним філософським питанням життя було: «Навіщо? Для чого це все?». А зараз цю відповідь чітко видно. Не знаю, чи можна було б цю ясність отримати в інший спосіб. Тільки б ми не забули, а подорослішали й зробили висновки.
Архітектори часто кажуть, що акт творіння починається з акту знищення. У цьому є щось сакральне. Так само й у нас: створення нації починається з того, що ми знищуємо власні ілюзії щодо себе. Головне – про це не забути.